Має бути на книжковій полиці кожної дівчини: про що дилогія Ембер Сміт?

Життя Іден змінюється назавжди у першій книжці дилогії Ембер Сміт — тоді подія з минулого зруйнувала її шкільні роки. Друга частина є відповіддю на питання «а що далі?»: тепер Іден вступає до коледжу, намагається будувати здорові стосунки зі своїм новоспеченим хлопцем Джошем та бере участь у складному судовому процесі. Ця щира дилогія-терапія стане підтримкою і важливим нагадуванням для кожної жінки: як дуже юної, так і вже дорослої. І поки ми розсилаємо сиквел «Якою я стала» передзамовникам, пропонуємо дізнатися більше про його авторку Ембер Сміт.

Дитиною Ембер Сміт годинами робила власні книжки-картинки, скріплюючи листи паперу степлером. Довгий час навіть хотіла стати ілюстраторкою, але зупинилася на письменництві. Сталося це не одразу. В коледжі та на аспірантурі Ембер вела щоденники, згодом, під час роботи в артсфері, писала нонфікшн про митців. Приблизно в той же час задумалася про створення власних художніх творів. І коли на першій роботі у неї з’явилося відчуття безпеки та контролю над власним життям, якого раніше не було, це стало знаком, що варто почати писати історію, яку Ембер тривалий час виношувала.

Ембер Сміт. © Deborah Triplett, фото

«Я вже давно хотіла писати про сексуальне насильство — це питання, яке має особисте значення для мене. Коли я починала працювати над книгою, я писала для себе, щоб розібратися зі своїми думками та почуттями щодо цієї теми», — зазначає Ембер Сміт.

Перша книжка дилогії — «Якою я була» — розповідає про дівчину на ім’я Іден, яку зґвалтував найкращий друг її старшого брата. Іден мріє повернутися в той день і вчинити інакше: не повірити його жартам, не заплющувати очі на тривожні сигнали, замкнути двері… але минуле не перепишеш.

«Якою я була»

Тому Іден ховає правду. І разом із нею ховає себе справжню. Вона відгороджується від світу й переконує себе, що їй не потрібні ані друзі, ані любов, ані справедливість. Та коли її життя починає руйнуватися, вона доходить важливого усвідомлення: ніхто, окрім неї самої, не здатен її врятувати.

«Сцена зґвалтування була першим, що я написала, — згадує Ембер. — Я зробила це швидко й одразу. Спершу вона була одним епізодом на початку книги. На ранній стадії редагування моя агентка слушно порадила розділити цю сцену на частини, щоб вони з’являлися поступово протягом книги, бо початок вийшов надто різким. І це спрацювало: сцена розкривається разом із розвитком характеру Іден. Але найскладнішим для мене було не зґвалтування, а його наслідки — емоційне потрясіння та зруйновані стосунки».

Перша книжка показує, як травма день за днем змінює Іден та світ навколо неї. Дівчинка відмовляється від старих занять, як-от оркестр, віддаляється від друзів, змінює спосіб життя — починає палити, пити, зустрічатися з хлопцями, яким насправді не місце поруч з Іден. Головна героїня не тільки звертається до ризикової поведінки, щоб впоратись із болем, а й переживає самозвинувачення, властиве жертвам насильства: Іден переконана, що могла б вчинити інакше, якби мала змогу повернути час назад. У її внутрішньому світі багато сорому через пережите.

«Коли я була підліткою, то потребувала книжок на складні теми. Саме вони мене врятували, — наголошує Сміт. — Знати, що ти не самотня, — неймовірно потужний і надихаючий досвід. Саме це я прагну дати читачам через свої книжки».

Над текстом Ембер працювала кілька років. Потім майже готовий рукопис лежав у папці на комп’ютері. Письменниця ніяк не могла визначитися з фіналом. Протягом років ніхто не хотів видавати цю книжку. Ембер отримувала різні відгуки — і приємні, і розчаровуючі, — але в цілому здавалося, що для неї немає місця у видавничих списках. Нарешті, після багатьох відмов, історія Іден була продана! Випадково чи ні, це сталося саме тоді, коли суспільство почало серйозніше говорити про сексуальні домагання в американських коледжах і проблеми з їхнім розслідуванням. Навіть на момент публікації книжка не мала щасливого кінця, і тоді це було свідомим рішенням: письменниця обіцяла собі не писати фінал, який би не відповідав реальності. Але система правосуддя та суспільство тоді підводили жертв. Ембер не могла дати Іден хепіенд, де героїня отримує всю любов, підтримку й справедливість після насильства, бо це не відображало реальності того часу. Наступного року рух #MeToo набрав сили. Це змінило ставлення людей до сексуального насильства та допомогло книжці стати помітнішою для читачів. Саме тоді аудиторія нарешті почала ставити ті запитання, на які Ембер сподівалася: що ж далі буде з Іден — чи знайде вона справедливість, чи порозуміється з близькими, чи матиме шанс на кохання і чи матиме продовження її історія.

«Якою я стала»

Друга частина далася Ембер Сміт складно. Зазвичай ідея виникає як маленька іскра: образ, рядок, який закарбовується у голові, і на цьому авторка вибудовує історію. Цього разу було навпаки. Книжка народжувалася з багатьох спроб і з чималими перервами. Щоразу, коли авторка бралася за нову книжку, вона поверталася до бентежного файлу на комп’ютері під назвою «Ідеї для продовження». Ембер уже знала цих персонажів, розуміла їхні минуле, страхи, надії та мотиви, і саме тому було складніше визначити, про що має бути продовження. Однак вона впевнено шукала зачіпку і нарешті зрозуміла: їй допоможуть читачі. Роками вони ставили ті самі запитання: що буде далі? Чи покарають винного? Чи матиме Іден другий шанс із Джошем? Ці запитання стали джерелом натхнення. Тепер щоразу, коли Ембер губилася, вона поверталася до них і будувала історію, відповідаючи своїм читачам. Першу книжку авторка присвятила «Тобі. Усім, хто відчуває потребу жити по-новому» — усім, кому потрібна історія Іден, а другу — «Для нас», бо сприймає її не просто як власний твір-продовження, а як спільну історію — свою і читачів. Вона не змогла б написати її сама. «Якою я стала» Ембер описує п’ятьма словами: емоційне, інтимне, романтичне, складне, реалістичне. Сиквел починається з того, що Іден вступає в коледж в іншому місті, готується свідчити на суді проти свого кривдника та відновлює стосунки з Джошем. Для Ембер Сміт повернення до знайомих персонажів у новому етапі їхнього життя стало складним і водночас приємним досвідом.

«Я почувалася так, ніби зустріла старих друзів, з якими розділила частину життя, — розповідає вона. — Завдяки великій перерві між книжками я змогла підійти до цього продовження зі свіжим поглядом і новим розумінням себе, персонажів та історії — розумінням, яке значною мірою сформувалося завдяки читачам, чиї відгуки я отримувала всі ці роки».

Готуючись писати продовження, Ембер мала змогу поспілкуватися з багатьма постраждалими від різних форм насильства, почути їхні історії та відверто поговорити з людьми з різних сфер. Це вплинуло не лише на емоційні аспекти книги, а й навіть на юридичні деталі судового процесу, у якому бере участь Іден.

У другій книжці Ембер приділяє більше уваги романтичній лінії, але це кохання часом складне та заплутане. Тепер ми бачимо події і з точки зору Джоша — у першій книжці цього бракувало. Письменниця ділиться, що їй дуже сподобалося показувати читачеві його думки, страхи та мотивацію. В основі другої частини — бажання авторки дослідити, чому ми завдаємо болю одне одному, а також як ми зцілюємо близьких нам людей.

«Мені б дуже хотілося, щоб читачі зрозуміли: кохання лікує. І мова не лише про романтичне кохання, а про будь-яку любов. Підтримка, емпатія, співчуття та розуміння, які приходять із любов’ю, неймовірно важливі. Але чужа любов не може замінити тієї любові, яку ми повинні знайти всередині себе — передовсім любові до себе. Це один із уроків, з яким Іден та Джош працюють у цій книжці».

Авторка підкреслює, що шлях до зцілення після травми ніколи не є прямою лінією: це складний процес із різкими поворотами, підйомами й падіннями, який триває роками. Вона хотіла показати не лише внутрішню боротьбу дівчини, яка постраждала від насильства, а й те, наскільки важливою є підтримка з боку оточення. Насильство впливає не тільки на саму людину, а й на її родину та близьких, і вони також потребують ресурсу, уваги та допомоги. Загалом ця дилогія охоплює близько п’яти років життя Іден. За цей час вона проживає події, добре знайомі багатьом дівчатам її віку: перше побачення, цькування в школі, пошук справи, яка приносить задоволення, сварки з батьками, неочікувана підтримка з боку чужих дорослих людей. Книжки викличуть теплу ностальгію за підлітковими роками, коли кожне почуття було гучним, новим і важливим.

«Я хотіла показати, наскільки глибокими і довготривалими можуть бути рани від насильства. Також я хотіла, щоб читачі бачили, ким була Іден до того, як її зґвалтували, щоб краще зрозуміти її розвиток до кінця дилогії. У коротшому часовому проміжку цю частину історії не розповісти так глибоко», — пояснює Ембер.

Якщо вам цікаво зануритися у атмосферу школи та коледжу, пройти ці роки разом з юною Іден, розділити з нею радості та втрати, відкриття і страхи, підтримати її боротьбу за справедливість та зцілення — замовляйте дилогію «Якою я була / стала» на сайті видавництва ARTBOOKS.