Антропологиня та фольклористка за освітою, Марі Бреннан використовує свої знання в письменницькій діяльності. Вона пише вже понад 20 років, і за цей час видала низку фентезі-серій, історичних романів та понад 90 оповідань. Марі також є фанаткою рольових ігор і полюбляє фотографувати. А ще має чорний пояс з карате — каже, що на те, щоб здобути його, пішло сім з половиною років із перервами. Найпопулярніші книжки Бреннан — серія про пригоди леді Трент і дослідження драконів, перша частина якої називається «Природнича історія драконів». У 2013 році роман здобув премію Челсі, а у 2014 — Всесвітню премію фентезі.
«Кожен роман розповідає про нову експедицію леді Трент у різні краї, де вона вивчає драконів і, звісно, потрапляє в халепи — як і личить головній героїні», — так описує серію письменниця.
Книжки сподобаються тим, хто любить читати про жінок-дослідниць і ХІХ століття. Перша частина серії знайомить з головною героїнею Ізабеллою — це її мемуари. Ізабелла, або леді Трент, — ім’я, що стало символом наукової сміливості й відкриттів у світі драконів. Але до того як стати видатною вченою, Ізабелла була просто допитливою дівчиною, яка мріяла про експедиції та книжки більше, ніж про бали й наряди. Її жагу до знань не могли зупинити ані суспільні упередження, ані небезпеки, що чатували на шляху першої жінки-драконістки.
«Якщо чесно, я випадково прийшла до формату мемуарів. Коли почала розробляти ідею, голос оповідачки природно став першим особовим і з відтінком ретроспективи — як це часто буває в літературі. Але з огляду на “вікторіанський” стиль світу формат мемуарів здався природним. Я не одразу зрозуміла, скільки переваг це дає. Такий стиль оповіді дозволив мені вплітати описи й пояснення в сам характер героїні, а також додати перспективу: леді Трент коментує власні юнацькі помилки, через що й читач теж може подивитися на неї критично. У результаті цей формат став ідеальним для історії. Шкода, що я не можу сказати, ніби задумала це навмисно!», — розповідає Марі.
Перше, що зробила Марі під час роботи над серією, — склала перелік пригодницьких тропів. Письменниця вирішила, що «стародавні руїни» мають бути на початку списку. Так вона вигадала давню цивілізацію, руїни якої могли б відігравати роль у сюжеті. Це відповідало вікторіанському духу — одночасно пізнавати минуле й стрімко рухатись у майбутнє. Бреннан надихалася всім: від храмів Абу-Сімбел до розшифровки лінійного письма Б і легенди про Атлантиду. Зізнається, що єдине, про що шкодує, — що не встигла вплести ще більше цікавих археологічних деталей, як-от теракотову армію.
Марі Бреннан. Фото: Perry Reichanadter
Батькіщину Ізабелли Бреннан змоделювала за зразком Англії пізньої георгіанської або ранньої вікторіанської доби. У цьому світі для доньок заможних джентльменів — серед них і головна героїня — усе було вирішено ще з народження: дівчата виховувалися для вигідного шлюбу, а наука залишалася поважним хобі для чоловіків зі статками.
За пригодами юної Ізабелли Гендемор ми спостерігаємо очима мудрішої, досвідченішої її версії. Вона єдина дівчинка серед шістьох дітей у родині, що живе в маєтку в уявному королівстві під назвою Ширландія. Про нього письменниця каже так:
«Я не могла просто придумати нову цивілізацію й вставити її у минуле, не змінюючи при цьому історію світу. До того ж мені хотілося мати простір, щоб говорити про теми колоніалізму — але не точно так, як вони проявлялися в реальному XIX столітті. Ширландія в моїх книжках теж має колоніальні риси, але баланс сил не такий різкий, як у нашій історії. Створення вторинного світу дало мені свободу підлаштовувати деталі під сюжет, не спотворюючи реальне минуле».
Аристократичні батьки Ізабелли досить консервативні: мати суворо дотримується ролі світської дами, батько відсторонений, хоча часом і поблажливий. З братів вирізняється лише один — той розділяє й навіть заохочує дитячі авантюри сестри. Ізабелла не вписується в рамки «правильної панянки». Вона складна, уперта, з характером. Відверта, розумна, одержима своїми дослідженнями. Для Ізабелли дракони — сенс життя. Поруч із нею цікаві й інші герої — зокрема чоловік Джейкоб і служниця Драгміра.
Завдяки формі мемуарів Бреннан вдало поєднує юнацьку наївність та імперську зверхність Ізабелли з її більш зрілими роздумами про місцевих жителів. Авторка чудово передає дух наукового відкриття — захоплення, труднощі, довгі періоди нудьги, що супроводжують будь-яке дослідження. Захват Ізабелли від драконів заразливий, а прописаність світу вражає: навіть якщо ми бачимо лише поверхневі деталі, відчувається його глибина та реальність.
На таку продуманість світу неабияк вплинула освіта Марі Бреннан — в університеті вона провела шість років і за цей час багато дізналася про інші культури, способи життя, вірування. Бреннан завжди радить майбутнім письменникам вивчати не тільки письмо, а й щось, що дає матеріал для творів. У письменниці також багато досвіду з подорожей: вона бувала у Великій Британії, Ірландії, Польщі, Франції, Іспанії, Монако, Італії, Ватикані, Хорватії, Чорногорії, Греції, Туреччині, Ізраїлі, Коста-Риці, Японії, Індії та інших країнах світу.
У книжках серії багато уваги приділено драконіанським письменам — вони схожі на стародавні епоси. Із ними письменииці допомогло те, що вона сама перекладала тексти (хоч і не професійно). Марі Бреннан вивчала латину й давньоскандинавську, а також кілька сучасних мов. Це дало їй базу, щоб ставити фахові запитання людям, які працюють із клинописом і аккадською мовою — на них й орієнтувалася, створюючи драконіанські письмена. Ви зустрінете безліч цікавих описів розбійників, драконів, які раптом стали агресивнішими, розтину драконів, надприродних подій.
«Одне з моїх улюблених рішень у цій книзі — додати замальовки, зроблені нібито самою Ізабеллою. Роботи Тодда Локвуда для “Dungeons & Dragons”, якими я надихалася, стали однією з основ для роману, тож можливість співпрацювати з ним була для мене справжньою мрією».
На обкладинці авторка уявляла лінійний малюнок, що показує будову крила дракона. Редактор же запропонував Марі зробити оформлення в дусі видання «The Origin of Species» від Signet — із реалістичними зображеннями на кремовому тлі. Вони об’єднали ці дві ідеї та передали їх Тодду Локвуду. Результат, згадує Бреннан, її вразив: проста, виразна й водночас ідеальна реклама для книги.
Елемент обкладинки книжки. Дизайн: Todd Lockwood
Зображений на обкладинці вистрянський скелезмій — різновид дракона, на якому зосереджується перший том. Вони живуть у гірських печерах — класичні дракони у всіх сенсах, — а їхня сіра, схожа на камінь шкіра й дала їм назву. Утім, вогнем вони не дихають, їхній подих — це потік крижаних частинок, що охолоджують жертву настільки, щоб її можна було спіймати.
Щоб дракони здавалися справжніми, Марі просила Тодда зображувати створінь лише з анатомічно правдоподібними суглобами, без зайвих шипів тощо.
Також, щоб Ізабелла мала що досліджувати впродовж цілої серії, Марі вигадала багато видів драконів, пристосованих до різних середовищ. Дракони — великі, складні хижаки, їх не можна «розмістити» в кожному куточку світу. Тож авторка придумала драконам родичів — істот, схожих на драконів, але які не вважаються справжніми за науковими критеріями світу Ізабелли. Одними з перших таких родичів стали вовкодраки. Вони не літають, не дихають нічим, окрім звичайного повітря, але мають луску, хвіст і морду та полюбляють полювати на худобу. Один із них навіть… а це вже історія, яку ви можете дізнатися, прочитавши книжку.
«Природнича історія драконів» — це не просто фентезі. Це роман про допитливість і сміливість бути собою. Про жінку, яка прагнула не лише побачити світ, а й зрозуміти його. Про відкриття, які змінюють не тільки науку, а й серце. Можливо, прочитавши історію леді Трент, ви теж відчуєте в собі іскорку тієї самої жаги — до знань, до пригод і до свободи? Робіть передзамовлення на першу книжку серії Марі Бреннан на сайті ARTBOOKS.
Безкоштовна доставка від 1000 грн 
